Горгуни Аврам і Фекла, Пліхта (Горгун) Онисія, Ткачуки Еммануїл, Емма та Лідія, Пшоний Максим, Пшона Євдокія

Коваль Аврам Горгун із родиною проживав у с. Мала Богачівка на Одещині (нині – Миколаївщина). Його дружина Фекла та донька Онисія працювали в місцевому колгоспі. До війни в селі мешкали переважно єврейські сім’ї.

Відразу після зайняття регіону румунськими та німецькими військами почалося переслідування євреїв. 10 жовтня 1941 р. окупанти оточили с. Мала Богачівка, влаштувавши обшуки та погроми. Того дня Аврам Горгун помітив сусідку Бетю Бекерман, яка бігла до лісу. Завернув її до свого будинку. Дівчину заховали в льоху. Сидячи одна, вона оплакувала своїх сестер Удл і Миру та матір Перл. Утім, за кілька днів одна із сестер, Мира, з’явилася на подвір’ї Горгунів. У пошуках рятунку вона прибігла до своєї шкільної подруги Онисії. Сестри Бекерман залишалися в Горгунів упродовж місяця, переховувалися в копицях сіна, а в холодні дні – в будинку в шафі. Одного разу, коли єврейки грілися в домі, туди зайшли місцеві поліцаї, і лише завдяки винахідливості Аврама його підопічних не виявили.

Євреїв села, які вціліли під час жовтневого погрому, окупанти утримували в будівлі колишньої школи. Горгуни провідували там знайомих, приносили їм їжу та воду. Якось після чергової гостини Аврам приніс додому дворічного хлопчика – сина сім’ї Сіліних. Лише згодом з’ясувалося, що малюк хворий на тиф. Заразилася вся родина. Поліцаї знову прийшли з обшуком, але в цій ситуації Аврам не міг нічого вдіяти: він лежав недужий у ліжку. Єврейського хлопчика забрали, а самого господаря сильно побили за переховування. За кілька днів від тих побоїв чоловік помер.

Сестрам Бекерман пощастило врятуватися. Вони втекли із села й блукали полями, доки їх побачили Лідія Ткачук та її сестра Євдокія Пшона із сусіднього с. Богачівка й забрали до себе додому. Їхні батьки Еммануїл і Емма та чоловік Євдокії Максим були не проти, адже в їхньому будинку вже переховувалися Геня Шахнет із батьком та радянський солдат, який утік із табору для військовополонених. Їх ховали в запічку, а сестрам Бекерман запропонували перечекати небезпеку в саду – в ямі для овочів. Під час чергового обшуку єврейки втекли, але їх помітили поліцаї й почали стежити за родиною. Невдовзі Євдокію викликали на допит і заарештували.

Наприкінці листопада 1941 р. піймали й обох сестер. Разом із кількома десятками євреїв вони опинилися на краю розстрільного рову в с. Богачівка. Коли німці відкрили вогонь, дівчата самі стрибнули в яму, а вночі вилізли з-під мертвих тіл і повернулися до табору, де працювали різноробочими.

Після війни Бетя й Мира Бекерман підтримували зв’язки зі своїми рятівниками. Емігрувавши в 1990-х рр. до Ізраїлю, продовжували дружбу в листуванні.

У 1997 р. Яд Вашем визнав Праведниками народів світу Аврама й Феклу Горгунів та їхню доньку Онисію Пліхту, Еммануїла й Емму Ткачуків та їхніх доньок Лідію Ткачук і Євдокію Пшону, а також Максима Пшоного.